ТВОРЧИЙ ЗВІТ

Культура людини тримається на двох китах: на науці та мистецтві. Ці поняття взаємопов*язані й доповнюють одне одного. Єдність інтелектуального та емоційного виховання просто необхідна для кожної людини, ким би вона не стала, яку б професію не обрала.

Школа – фундамент культури. Саме в школі діти пізнають що на світі існують шляхетність і сміливість, вірність і любов.

Реалізація особистісного підходу в освітньому процесі має сприяти створенню якісного нового продукту шкільної освіти – вихованню не соціально типової, а індивідуально неповторної ,і саме тим цінної особистості, яка має власний потенціал, виявляє суб*єктивну активність, ініціативу, свідомість і відповідальність щодо саморозвитку, культурного перетворення себе та соціуму.

У системі особистісно-зорієнтованого навчання образотворче мистецтво посідає одне з провідних місць. Без його впливу гармонійний розвиток особистості є неможливим, адже образотворче й музичне мистецтво сприяють розвитку правої півкулі головного мозку, що відповідає за творчість, нестандартне мислення. А це саме те, що так необхідно людині для того, щоб бути особистістю, індивідуальністю.

Образотворче мистецтво - це особливий предмет, що передбачає напружену роботу думки й пам*яті, душі та серця, рук І очей.

До основних завдань курсу «Образотворче мистецтво» належать:

• розвиток творчих здібностей, почуттів і мислення школярів, розуміння

ними мистецької культури;

• сприяння індивідуальному самовиявленню;
• виховання толерантності до різних точок зору, поваги до інших національних традицій, правильного сприйняття мистецтва;
• підготовка школярів до життєдіяльності в полі культурному просторі. Тому вже четвертий рік я працюю над проблемою «Залучення учнів до творчої співпраці на уроках образотворчого мистецтва». Обрана мною тема є актуальною тому, що впровадження цього напряму на уроках дає такі результати:

* допомагає учням робити логічні висновки;

* розвиває позитивні емоції, відчуття краси;

* виховує естетично;

* розвиває фантазію, уяву;

* прищеплює любов до мистецтва.

У процесі роботи я ставлю такі основні завдання:

1.Показати, як досягти конкретного результату на уроках образотворчого мистецтва.

2. Зробити уроки продуктивними, цікавими, розвивальними, чому сприяють:

* чітка постановка мети;

* добирання цікавого матеріалу;

* методично правильна побудова схеми уроку;

* послідовне викладення матеріалу;

* унаочнення уроків.

У результаті такої роботи: уроки стають різноманітними; кожна дитина має свою думку, робить свій вибір ( я не пропоную готовий малюнок на дошці , деякі елементи, а компонують діти самотужки); на уроці панує атмосфера зацікавленості, плідної співпраці учнів і вчителя.

Тут є важливим підхід до кожного учня. Для того щоб краще розкрити талант і здібності дитини, слід зацікавити її, адже саме цікавість і прагнення творять дива. Кожному з нас відомо: якщо виникає жвавий інтерес до справи, якою ніколи не займалися, одразу хочеться відкрити її для себе, ознайомитись, досягти практичного результату.

Інколи трапляється, що дитина до уроку не готова. Вона сидить, демонструючи байдужість, і на запропоновану допомогу відповідає грубощами. Як бути в цьому випадку? Зацікавити. І коли дитина, яка певний час бездіяльно споглядала, раптом починає просити позичити їй матеріал для роботи ( тому що її зацікавила техніка чи виріб, який має вийти або ж атмосфера колективної роботи, або ще щось), то, на мою думку, на цьому уроці я досягла мети – зацікавила. І результат обов*язково буде позитивним. Наступного разу цей учень прийде підготовленим і активно працюватиме під час уроку.

Творча діяльність на уроці образотворчого мистецтва полягає не лише в

створенні малюнків, але й у розумовій діяльності.Це стає потребою, що виникає як на уроках, так і в позаурочний час.

Складовими спільної діяльності між вчителем і учнями на моїх уроках є:

• бесіди;
• обговорення екскурсій та подорожей;
• самостійне виправлення помилок;
• поетичні хвилинки, підготовлені учнями;
• розповіді про враження;
• учнівська ініціатива щодо ведення уроку (вибір техніки виконання малюнку);
• спільне спостереження;
• використання «Словничка художника»;
• придумування й розв*язання ребусів і кросвордів з образотворчого мистецтва;
• спільна робота вчителя і учнів над планом художніх виставок, нестандартних уроків, ранків, художніх КВК;
• збирання наочного матеріалу для виставки;
• створення виставки;
• створення групового малюнка;
• фізкультурні хвилинки зі словесним супроводом тощо.

Дуже важливо, щоб у цих складових уроку всі учні класу брали активну участь. Ефективність складових, насамперед, залежить від того, як і в якій послідовності вчитель їх застосовуватиме, які підходи використовуватиме.

Проаналізувавши та узагальнивши досвід моїх колег та власний досвід, я винайшла кілька маленьких складових уроку, що значно підвищують комунікабельність на уроці, стимулюють активний розвиток творчих здібностей дітей, їхньої уяви, зацікавленості, аналітичного, критичного та інтуїтивного мислення, дають змогу вчителеві й класу стати єдиним цілим.

Наприклад, діти завжди відчувають те, що вчитель виконує головну роль, тому вони помилково вважають, що лише вчитель має правильну думку. Я маю довести, що правильних думок багато, а думка вчителя – це тільки одна з них, і кожна дитина повинна мати свої міркування. Для цього я пропоную такі вправи:

НЕПРАВИЛЬНИЙ МАЛЮНОК.

Під час підготовки до уроку я заздалегідь малюю картину, у якій багато неточностей. Неправильних розміщень.

На уроці діти бачать, що малюнок виконаний неправильно, і це викликає протиріччя у їхній свідомості. Сміливіші починають зі мною дискусію, до якої приєднуються решта дітей.

Ця вправа допомагає учням опанувати вміння аналізувати побачене, а не

Бездумно дивитися на картинку.

Також діти полюбляють і найкраще сприймають те, до чого додумалися самостійно. А я підводжу їх до правильного висновку, орієнтуючись на їхні знання і досвід. Таким чином, розвиваються уява, мислення школярів.

РЕБУСИ, ЗАГАДКИ, КРОСВОРДИ.

Для того щоб учні краще запам*ятали і не плутали терміни, що записують до «Словничка художника», я створюю певні асоціації. Для цього ми використовуємо на уроках різноманітні ребуси, кросворди. До речі, учні із задоволенням складають їх самостійно.

КАЗКОВА СИТУАЦІЯ.

Діти уявляють іграшку в казковій ситуації, а потім малюють цю ситуацію: хто намалює найправдивіше. Коли композиції виконані в кольорі, я даю таке завдання: «Уважно розгляньте свій малюнок. Ви можете уявити, що ваші герої рухаються. Придумайте ситуацію, у якій у цей момент опинилися ваші герої. Складіть про це казку й запишіть її на звороті аркуша з малюнком. Це враховуватиметься під час оцінювання ваших малюнків.»

Таким чином, діти мають змогу творити не тільки малюнок, але й казку. Така вправа викликає в дітей позитивні емоції; вони навіть придумують по дві-три казки до одного малюнка, намагаються намалювати багатоплановий малюнок.

ХВИЛИНКИ-ВЕСЕЛИНКИ.

Вони швидко поліпшують емоційний стан, викликають позитивні емоції.

Це далеко не всі методи роботи, що я використовую під час спільної творчої діяльності з учнями на уроках образотворчого мистецтва.

Із власного досвіду я знаю, що зацікавленість на уроці – це половина справи. Для цікавого уроку потрібні різні техніки й матеріали, щоб розв*язати «проблему».Це дозволяє учням виконати досить складні завдання, додаючи до них своє вирішення: колірну гаму чи використання певних технік.

Доволі цікавими і корисними є завдання творчого характеру:

• малювання ниткою – техніка є однаковою для всіх, але результати – різняться, адже кожна дитина побачила в лініях саме свого героя;
• кляксографія- техніка що вчить побачити красу в буденному;
• вітражі;
• витинанки;
• нетрадиційні писанки ;
• холодний батик;
• гратографія – гра світла й тіні ( «Що заховалося за темною пеленою?»)

Як вчитель образотворчого мистецтва я прагну сама пізнати щось нове, опанувати цю техніку, а згодом за допомогою сучасних прийомів і методів

навчання – донести її до учнів.

Я намагаюся подати учням цікаву інформацію за темою уроку, ознайомлюю їх із традиціями та особливостями української художньої культури, а також із творчістю талановитих співвітчизників. Плекаю надію, що це допоможе моїм учням знайти свою стежину на шляху до успіху в пізнанні себе та навколишнього світу. Тому мої уроки уроки образотворчого мистецтва ґрунтуються на принципах:

* спілкування всіх учнів;

* висловлення всіх учнів;

* переваги робочого шуму;

* самостійного розподілу ролей:

* повної самостійності;

* індивідуального підходу до розв*язання завдання;

* розвитку логічного, критичного й творчого мислення.

Я вважаю, що тільки за цих умов урок може виховати, виростити, виплекати гідного громадянина, особистість, яка має власну думку, індивідуальний підхід до справи, необмежений потенціал, а також відзначається бажанням здобувати нові знання і вміння працювати в команді, уболівати й відповідати за неї.

ФАКТОРИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

В останні роки спостерігається проблема соціалізації молоді, в тому числі учнівської. Аналізуючи функціонування окремих соціальних інститутів в галузі професійної соціалізації учнів, показуються особливості їхньої соціалізації в процесі реформування українського суспільства. Однак, на мій погляд, ще недостатньо висвітлюються питання про громадянську соціалізацію підростаючого покоління. Звертаючись до поняття "громадянська соціалізація ", слід підкреслити, що воно характеризує процес засвоєння кожним індивідом певної системи знань, норм, цінностей і традицій в трудової, політичній і правовій сферах життєдіяльності, що дозволяють йому функціонувати в якості повноправного члена суспільства. Зміст його, на наш погляд, визначають три елементи: 1) професійна соціалізація, що дозволяє молодій людині придбати знання, освоїти трудові навички та досвід в одній або ряді професій; 2) правова соціалізація, спрямована на усунення серед молоді правового нігілізму, з'ясування кожним молодим громадянином своїх прав і обов'язків; 3) політична соціалізація, що сприяє підвищенню активності кожного індивіда в захисті своїх прав і свобод, в управлінні державними і громадськими справами. У даній статті акцентується увага на ролі суб'єктивного фактора в діяльності різних освітніх установ з громадянської соціалізації учнівської молоді. Постановка питання про громадянську соціалізацію молоді, її зміст і актуальність пояснюється рядом обставин. По-перше, світове співтовариство в особі найбільш розвинених країн вступає в інформаційну цивілізацію, інші держави перебувають на порозі до неї. У цих умовах, як відзначає відомий американський соціолог О. Тоффлер, заснована на силі і багатстві влада втрачає свій вплив, хоча і не зникає повністю. М'язова сила як спосіб отримання багатства поступається місцем суперсімволіческой економіці інформаційного суспільства. Особливу владу здобувають знання в різних видах: інформація, наука, етика, мистецтво, формують моральні якості молодої людини, її громадянську позицію . Про роль знань в сучасному світі свідчить зростання чисельності молоді з середньою і вищою освітою: за період з 1960 по 1995 рр.. кількість осіб, охоплених середньою освітою, збільшилась у світі з 91 до 372 млн. чоловік, а студентів - з 13 до 82 млн. У більшості про мислення розвинених країн освіта стала загальним, в державах, що розвиваються освітні послуги набувають все більшу значимість, хоча мільйони дітей залишаються поза школою. По-друге, актуальність соціалізації молоді обумовлюється проблемами формування громадянського суспільства, основним фактором життєдіяльності якого виступає різноманіття форм власності, які є фундаментом свободи особистості, задоволення її інтересів і потреб. Політична сфера громадянського суспільства включає суспільно-політичні організації та рухи, різні форми суспільної активності громадян: мітинги, збори, демонстрації, страйки, а також органи громадського самоврядування за місцем проживання та в трудових колективах, недержавні засоби масової інформації. Вони сприяють захисту природних прав і свобод громадян, дотримання демократичних принципів життєдіяльності суспільства, що існують у ньому традицій, правил поведінки і норм моралі. У духовній сфері - сприяють плюралізму думок, можливості публічно висловлювати свої думки з тих чи інших суспільних проблем. Якщо перші дві обставини, що пояснюють важливість проблеми цивільної соціалізації, характерні для багатьох держав світової спільноти, то третє -- пов'язано з особливостями нашої держави. З одного боку, у радянський період були зруйновані і деформовані ті нечисленні структури громадянського суспільства - земства, інститути милосердя, спілки підприємців, які склалися в дореволюційній Росії. Лише в 90-і роки XX в. в процесі реформування російського суспільства намітилися перші тенденції до формування в Росії громадянського суспільства, що в першу чергу пов'язане з переоцінкою людьми соціальних цінностей, їх прагненням побудувати світське правове держава. З іншого боку, системна криза, що вразила сучасне російське суспільство у зв'язку з переходом до ринкових відносин, вимагає від кожного росіянина, в першу чергу молодої людини, іншого рівня свідомості, інших моделей поведінки, що досягається в процесі навчання, виховання, соціалізації особистості. Основу цінностей сучасної молодої людини складають діловитість, ініціатива, підприємливість, прагнення до інновацій і пошук можливості реалізувати власний творчий потенціал. Соціальні інститути суспільства покликані створити для молодих людей можливості реалізації здібностей, задоволення їх матеріальних і духовних потреб. У громадянської соціалізації молоді велика відповідальність всіх соціальних інститутів, і особливо - освітніх установ всіх рангів і рівнів. Процеси реформування, що відбуваються в Росії, по-новому висвітлюють проблему соціалізації молоді. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на наступні моменти. По-перше, молодь - одна з великих соціально-демографічних груп російського суспільства . По-друге, вчорашні випускники навчальних закладів поповнюють щороку економічно активне населення країни. За 1991-1998 рр.. вищими навчальними закладами країни було підготовлено 3475,4 тис. осіб, з яких 3399,5 тис. отримали державні дипломи. За цей період 11337,2 тис. осіб пройшли курс професійного навчання в професійно-технічних і середніх спеціальних установах і надійшли на ринок праці . Нарешті, актуальність соціалізації учнівської молоді визначається складністю часу, в якому опинилася шкільна молодь. Розпалися раніше створені молодіжні об'єднання та організації, молоді люди виявилися надані самим собі, почався процес десоціалізацію, що призвів до значного зростання числа молоді з девіантною поведінкою. Сьогодні ситуація життєвого самовизначення молоді неоднозначна. З одного боку, представники молодого покоління становлять значну частку в складі нових соціальних верств - підприємців, менеджерів, банківських працівників. Збільшилося число молодих людей, які очолюють суспільні рухи і політичні партії. З іншого боку, молодь виявилася однією з найбільш незахищених соціальних груп, значно погіршилося її матеріальне положення, сповільнилося соціальне просування, спостерігається глибоке протиріччя, викликане невідповідністю нових соціально-економічних вимог і якостей особистості молодої людини, традиційно формуються соціальними інститутами російського суспільства. Названі обставини вимагають активізації діяльності щодо соціалізації молоді, виховання її цивільних якостей. У цьому плані заслуговують на увагу думки одного з найбільших російських педагогів В.А. Сухомлинського про те, що у молоді необхідно розвивати "цивільні почуття", які "звеличують людини, стверджують у ньому суспільна свідомість, честь, гордість ". Він підкреслював, що у молодих людей слід розвивати "громадянське бачення світу", що "громадянські почуття є головним джерелом моральної чистоти ". В сучасної Росії намітилася тенденція поступового "визрівання" елементів системи громадянського виховання. Багато педагогічні колективи з бажанням батьків і самих учнів за активної методичної допомоги вчених-педагогів, органів управління освітою, а також ініціативних профільних співтовариств і асоціацій вводять вивчення в якості основних навчальних предметів державно-правової політики, суспільствознавства, правознавства, знайомлять учнів з характеристиками виборчих систем, правами та обов'язками громадян. Ця профільно окреслена діяльність, спрямована на виховання базових почав громадянськості у молоді, стала частіше отримувати підтримку державних органів, наукових організацій, засобів масової інформації як на федеральному, так і регіональному рівнях. Разом з тим соціологічні дослідження свідчать про недостатню турботу освітніх установ про професійної соціалізації учнів. За даними В.Т. Лісовського. більше двох третин опитаних випускників відповіли, що професійне навчання в школі ніколи не бьтло джерелом професійної орієнтації, дещо менше - 63% - не визнають ролі шкільного навчального процесу в виборі професії. До найбільш престижних професій 51,8% респондентів відносять професію юриста, 33,3% - лікаря, 30,2% - економіста, 28,0% - підприємця, хоча потреби виробництва і сфери обслуговування інші .На виховання громадянської свідомості учнів, з'ясування ними своїх прав і обов'язків спрямована правова і політична соціалізація. У процесі правової соціалізації учні отримують уявлення про державний пристрої, політичній системі суспільства, про військову службу, податки, сімейному право, правових нормах і правових системах. Це відбувається як у навчально-виховному процесі, так і в повсякденному житті. Вже з середини 70-х років почалося обов'язкове викладання "Основ держави і права" в старших класах загальноосвітньої школи, а також в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і в багатьох вищих навчальних закладах. Вивчення цього предмета в системі освіти дозволяє дотримати спадкоємність відповідних навчальних програм, врахувати профіль роботи майбутніх фахівців. Однак факти свідчать: зміст правової соціалізації ще не відповідає сучасним вимогам. Серед молодих людей панує правовий нігілізм і вседозволеність, багато хто з них не мають необхідних знань про права людини, внаслідок чого не можуть відстоювати свої права в галузі освіти, праці, захисту здоров'я, недоторканості приватної власності. Однією з важливих причин цього є низький якісний рівень викладання предметів правового циклу в школах, профтехучилищах та вищих навчальних закладах. У Значною мірою це пояснюється браком кваліфікованих кадрів серед викладачів, слабкою роботою в цьому напрямку засобів масової інформації. Поряд з правової слід поглиблювати і вдосконалювати політичну соціалізацію підростаючого покоління, тому що на тлі не сталої тенденції до зростання політичної самосвідомості чітко проявляється відчуження молоді від держави, спостерігається зростання апатії, цинізму серед молодих людей, їх невір'я в офіційну політику, проголошену владними структурами. Громадянська соціалізація молоді передбачає також цілеспрямоване патріотичне виховання представників цієї соціальної групи. Певні позитивні результати приносять спеціальні заходи, які здійснюються освітніми установами. Цими обставинами пояснюється необхідність посилення діяльності по громадянському вихованню учнів. Отже, аналізуючи різноманітні види діяльності освітніх установ з громадянської соціалізації учнівської молоді, можна зробити висновок про її позитивною ролі у формуванні у молодої людини комплексу таких суб'єктивних якостей, як орієнтація на загальноприйняті норми і моральні цінності у всіх сферах життя, включаючи сферу праці, усвідомлена законослухняність, вміння відстоювати свої цивільні права і виконувати обов'язки, політична активність, патріотична відданість Батьківщині, культура міжособистісних, міжнаціональних та інших соціальних відносин, постійне прагнення нарощувати і реалізовувати свій творчий потенціал на благо суспільства, співгромадян.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Дені Дідро колись сказав: «Країна, в якій усіх дітей навчатимуть малюванню, подібно письму, незабаром стане попереду всіх інших».

Мета уроків образотворчого мистецтва учити дітей до спостереження за навколишньою дійсністю, розвивати найважливіше для художньої творчості – уміння бачити життя очима художника. Формування спостережливості, уваги до навколишньої дійсності освоєння художніх матеріалів – основні завдання цього уроку навчання. Уроки образотворчого мистецтва повинні бути цікавими для дітей. На кожному уроці вчитель повинен вишукувати неординарні засоби і методи їх проведення. Швидкий розвиток науки, зростання обсягів нової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей з розвиненими творчими здібностями. Практичний досвід переконує мене у недостатній ефективності традиційного уроку для розв’язання проблем , томуставлю перед собою мету створення нових форм і методів навчання. Одним із можливих варіантів розв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.

Суть навчання з використанням інноваційних технологій полягає в тому, що це –співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учні, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Вони розуміють, що роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Організація інноваційного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Починаючи урок, маю на меті налаштувати учнів на вив­чення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до життєвого досвіду учнів, до знань, набутих на попе­редніх уроках. На етапі актуалізації опорних знань викорис­товую такі методи як «Ланцюжок», «Пінг-понг», і побудова асо­ціативного куща, «Так—ні», вико­ристання сигнальних карток.

Учитель в навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який ніколи не «замкне» навчальний процес на собі. Головними в процесі навчання є зв’язки між учнями, їхня взаємодія та співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе спільну відповідальність за результати навчання.

Застосування гри «Так—ні» на уроці з теми «Рельєф­на композиція» (7-й кл. «Скульп­тура»). Вчитель ховає зразок або фото рельєфної композиції і про­понує учням відгадати, про що йтиме мова на уроці, ставлячи за­питання, які вимагають від учите­ля тільки відповідей «так» чи «ні».

Учні можуть ставити такі запи­тання:

Це твір живопису (графіки, скульптури,...)?

Це об'ємна скульптура?

Це скульптура на площині?

Це рельєф?

Якщо знайдено учнями від­повіді, показую класу зра­зок і оголошую тему уроку. Цей прийом вчить пов'язувати розріз­нені факти, систематизувати наяв­ну інформацію, сприяти зміцнен­ню здобутих знань.

Асоціації. Побудова асоціативного куща

Цей метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні при­гадали та сформулювали засвоєні раніше знання з теми, запропоно­ваної вчителем. Дані відповіді у формі коротких тез записують на дошці навколо розглянутого поняття чи явища. Результатом є схема-опора, що актуалізує знання учнів і го­тує їх до сприйняття нового матері­алу з даної теми.Для ознайомлення школярів із поняттям теплі та хо­лодні кольори можна запропонува­ти такі завдання:

уявити себе в палаці Сніго­вої Королеви;

уявити себе в гостях у Сонця.

Наступні завдання для учнів:

описати палац та будинок Сонця, використати найбільшу кількість назв кольорів; з набору різнокольорових карток вибрати ті, колір яких підхо­дить для зображення палацу Снігової Королеви та ті, кольорами яких можна зобразити будинок Сонця;розмістити картки відпові­дних кольорів навколо зображення палацу та будинку (на дошці); зробити висновок про роз­поділ кольорів на холодні та теплі (з допомогою вчителя).

Швидко перевірити рівень за­своєння знань учнями всього кла­су дозволяє використання сиг­нальних карток. Кожен учень от­римує картки двох видів для відповідей «так» і «ні». Вчитель висловлює твердження. Якщо діти погоджуються або не пого­джуються з ним, то сигналізуючи відповідною карткою. Таку систе­му також можна використовува­ти, коли учням із двох запропо­нованих відповідей потрібно виб­рати правильну.

Значно підвищити рівень за­своєння учнями навчальної ін­формації дозволяє використання таких методів:

- робота в малих гру­пах, метод проектів, «Експедиція» («Подорож»), «Мозкова атака», «Наукова конференція», «Прес-конференція», обмін інформа­цією.

«Експедиція»

Навчальний матеріал з теми «Писанкарство» (7-й кл.) учні сприйматимуть цікавіше, якщо його розглянути у формі подорожі по рідному краю. Учні об'єднують­ся в групи, спільно опрацьовують один з аспектів досліджуваної про­блеми, готують виступи.

«Історики» повідомляють про час та умови виникнення писанок.

«Народознавці» готують вис­туп про символіку, обереговість та поліфункціональність писанок.

«Краєзнавці» розповідають про особливості розпису писанок різних регіонів України.

«Кольорознавці» пояснюють значення кольорів у писанкарстві.

«Знавці технік розпису» по­відомляють інформацію про кла­сифікацію писанок залежно від техніки виконання розпису.

«Мистецтвознавці» ознайом­люють із легендами та піснями про писанки.

Оформлення опрацьованих матеріалів може бути виконане учнями у вигляді домашніх про­ектів, які об'єднуються в довід­ник або брошуру «Українська пи­санка».

«Мозкова атака»

Розгляньмо застосування цьо­го методу під час опрацювання учнями теоретичної частини на­вчального матеріалу з ілюстру­вання книги (5-й кл. Книжкова гра­фіка). Вчитель спонукає учнів до колективного дослідження, став­лячи запитання (проблему для об­говорення): чи одне й те саме — ілюстрація й сюжетна компози­ція? Пропоную учнямпорівня­ти картину Т.Яблонської «Над Дніпром» та ілюстрацію В.Полтав­ця до твору Т.Шевченка «Встала весна».

Думки учнів та висунуті ними ідеї записую на дошці. Діти за­значають, що робота художника над ілюстрацією схожа до роботи над сюжетною композицією. Від­мінність полягає в тому, що, ілюс­труючи твір, художник розкриває графічними засобами думку авто­ра, а працюючи над сюжетною ком­позицією, сам вибирає зміст і образи, по-своєму їх передає й трак­тує. Так, Т.Яблонська створила сюжетну композицію самостійно, на основі власного аналізу змісту, образів, натури, а В.Полтавець ху­дожніми засобами розкрив зміст і образи твору великого поета. Спільним є те, що обидва автори спиралися на етюди, замальовки з натури, на свою пам'ять і фанта­зію, вміння й навички.

Учитель уточнює й доповнює висунуті ідеї, разом з учнями сис­тематизує інформацію щодо особ­ливостей ілюстрацій та відмінності їх від сюжетних композицій. Ре­зультати такого дослідження «по­вертаються» учням у вигляді «спільно виробленої» схеми, якою учні користуються під час роботи над ілюструванням літературного твору.

«Прес-конференція»

«Прес-конференція» — це ро­льова імітаційна гра. Для прове­дення уроку у формі прес-конфе­ренції потрібно поділити клас на групи «консультантів» (заздалегідь підготовлених учнів) та «репор­терів» (учнів, які готують питання з даної теми з метою отримання необхідної інформації).

Використати цей метод можна під час пояснення питання компо­зиції. «Консультанти» опрацьовують матеріал:

Види композицій + прикла­ди художніх творів.

Схема аналізу.

«Репортери» ставлять свої запи­тання з метою отримання від «кон­сультантів» якнайповнішої інфор­мації.

«Репортери» в ході уроку скла­дають наукові статті, що розкри­вають питання композиції.

Завдання для всіх учнів: створи­ти абстрактні композиції з геомет­ричних фігур (набори); робота в парах.

Обмін інформацією

У формі обміну інформацією можна провести фрагменти уро­ку або цілий урок. Особливістю є необхідність попередньої само­стійної підготовки учнів. За 1—2 тижні до уроку перед учнями ставиться зав­дання попрацювати в бібліотеці; підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі було висвітлено тему уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для сво­го виступу і розрахувати його на 1—5 хв (за вказівкою вчителя). Ба­жаючі можуть підготувати екскурси в історію, дослідження, схеми, ма­люнки, таблиці, карти місцевості, відомості з історії мистецтв тощо. Для бажаючих проводять консуль­тації. Подаю також інформацію з да­ної теми, яка є в навчальному ка­бінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій дану тему розкрито найповніше.

Одне з головних завдань, які стоять перед учителем, — добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні під час роботи зі «своїми» книгами, подбати про дотримання регламенту, виділити істотну, актуальну і нову інфор­мацію.

Результати такого виду на­вчальної діяльності можна пред­ставити у вигляді «Дерева мистец­тва». Наприклад, на уроці, присвя­ченому вивченню творчості художників-імпресіоністів, «Дерево мистецтва» матиме таку схему (на дошці прикріплюють портрети ху­дожників, репродукції картин, кар­ту).

Для того щоб дати змогу учням висловити свої думки та передати враження від сприймання художніх творів, доцільно використати такі методи як «Світська розмова», «Мікрофон», «Ланцюжок».

«Мікрофон».

На уроках, що містять такий вид діяльності як сприйняття творів мистецтва, ефективне викорис­тання методу «Мікрофон». Такий спосіб вираження своїх думок дає кожному змогу сказати щось швидко, визначити головне, ви­ступати по черзі.

Вирішення завдання перевірки та зміцнення знань пов'язане з використанням таких методів: «На­вчаючи вчуся», «Акваріум», метод проектів, «Аукціон», «Образна струк­турна модель». Контрольні уроки мають теж чималий спектр — кон­курси, змагання, багатоетапні ес­тафети тощо.

«Навчаючи вчуся»

Метод використовую під час узагальнення та закріплення ви­вченого та завершення роботи з теми.

Мета: дати учням змогу взяти участь у навчанні й передачі своїх знань однокласникам. Використан­ня цього методу дає загальну кар­тину понять і фактів у мистецтві, викликає певні запитання й підви­щує інтерес.

Порядок проведення:

Підготувати картки з факта­ми, що стосуються теми, по одній на кожного учня.

Роздати по одній картці кож­ному.

Упродовж кількох хвилин учні читають інформацію на картці.

Після того як учні прочита­ють інформацію, запропонуйте їм ходити по класу, ознайомлюючи зі своєю інформацією інших одно­класників.

Учень може одночасно роз­мовляти тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і само­му отримати певну інформацію від іншого учня.

Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм роз­повісти що-небудь із того, про що вони дізналися від інших. Відповіді можна записувати на дошці.

Розгляньмо застосування ме­тоду «Навчаючи вчуся» на узагальнюючому уроці з теми «Понят­тя про архітектуру як художній об­раз.». Під час підготовки до уро­ку допоможе наступна інформа­ція, оформлена у вигляді карток.

Картки містять інформацію про зміст поняття архітектури, вимоги до архітектурних споруд, види ар­хітектури за призначенням, худож­ньо-виражальні засоби архітекту­ри, відомості про найвідоміші ар­хітектурні споруди.

«Акваріум»

Розподіляю учнів на чотири групи і пропоную їм про­читати текст, що містить певний обсяг навчального матеріалу або розглянути ряд наочних посібників з описами та поясненнями впро­довж 3—5 хв. Потім одна з груп сідає в центр класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця гру­па отримує лист із завданнями та схемою роботи:

Прочитати вголос завдання.

Обговорити проблему, ви­користовуючи метод дискусії.

Дійдіть спільного рішення за 3-4 хв.

Групі пропоную уголос прочи­тати ситуацію або завдання та обго­ворити її розв'язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втру­чаючись у хід обговорення. На цю роботу групі дають 3—5 хв. Після цього група займає свої місця, а вчи­тель ставить до класу запитання:

Чи погоджуєтеся ви з дум­кою групи?

Чи була ця думка достат­ньо аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вва­жаєте найпереконливішим?

На таку бесіду відводять до 2—3 хв. Після цього місце в «Ак­варіумі» займає інша група, яка обговорює наступне завдання. Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і діяльність кожної з них слід обговорити всім класом. У межах «Акваріума» можна під­бити й підсумки уроку.

Впровадження сучасних технологій у школі і їх використання на уроках естетичного циклу є лише початком залучення нової інформаційної технології до здійснення реформи шкільної освіти. Інноваційні технології швидко увійшли в усі галузі нашого життя. В зв'язку з цим виникає нагальна потреба використання комп'ютерної техніки під час вивчення багатьох дисциплін шкільного курсу.Інформація, подана в підручнику, перетворюється в застарілу ще під час видання підручника. Вивчення окремих дисциплін чи окремих тем з використанням інноваційних технологій, комп'ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet, - один із способів оптимізації та урізноманітнення навчально-виховального процесу. Чому сьогодні застосування комп'ютера в навчальному процесі вважають інновацією? Період часу від зародження нової ідеї, створення і поширення нововведення і до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес. Саме використання персонального комп'ютера в навчальному процесі і є новою технологією в навчанні, нововведенням в учбовому процесі. Ідея втілення інноваційних технологій в навчання передбачає досягнення мети високоякісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині умови для самостійного досягнення тієї чи іншої цілі, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах. За останні кілька років персональні комп'ютери перестали бути екзотикою і ввійшли в наше повсякденне життя. У нашій країні, як і в усім світі, йде витіснення "ручної" розумової праці комп'ютерною. Нові інноваційні та інформаційні технології наприкінці XX століття стали не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, але й потужним засобом навчання. Зараз майже всі школярі України проходять у школах ази інформаційної культури. За даними соціологічного дослідження для 68% підлітків комп'ютер є робочим інструментом, 12% використовують ПК  для розваг, для 18% - це можливість спілкуватися з друзями, а для 2 %  - можливість відключитися від дійсності.

Комп’ютер значною мірою збільшив можливості представлення навчальної інформації. Використання кольору, графіки, мультиплікації, звуку, всіх сучасних засобів відеотехніки. Створити реальну обстановку дій, демонструвати зображення, імітуючи рух літака, автомобіля інших механічних та немеханічних систем. Комп’ютер дозволяє посилити мотивацію навчання. Наявність не тільки новизни роботи з комп’ютером, яка сама по собі нерідко сприяє підвищенню інтересу до навчання, а й можливість регулювати сам навчальний процес, дозволяє вирішувати одні з найважливіших причин негативного відношення до навчання – незацікавленість, байдужість, нерозуміння поставленої задачі.

За час роботи вчителем образотворчого мистецтва та художньої культури для себе зробила висновок, що використання інноваційних технологій в процесі навчання оптимізує процес викладання дисциплін естетичного циклу у школі. Особливо це видно під час проведення уроків з застосуванням комп'ютера. Це нова форма роботи, яка  викликає зацікавленість і учнів, і вчителя. Використання інноваційних технологій у процесі вивчення предметів естетичного циклу дає змогу покращити зміст навчання, вдосконалити методи і форми навчання, активізувати та індивідуалізувати його. Але  слід підкреслити, що ніяка, навіть найдосконаліша комп'ютерна навчальна програма не замінить вчителя. Тільки він повною мірою може керувати навчально-пізнавальною діяльністю учнів, залишаючись центральною фігурою навчально-виховного процесу. Впевнилася в тому, що комп'ютерна мультимедійна навчальна програма, яка використовується на уроці, дозволяє:

"        за  мінімум часу на уроці донести до учнів більший об'єм учбового матеріалу, ніж під час роботи з підручником, 

"        своєчасно поповняти теоретичні відомості новими фактами та подіями.

Великий інтерес учнів  викликають яскраві малюнки до теми, відеокліпи та голосовий супровід, що сприяє більш активному веденню дискусії під час обговорення теми. Учень комфортніше і розкутіше почуває себе під час проведення нетрадиційного уроку. Відомо, що інформація краще запам’ятовується , якщо вона подається в різноманітному й зручному для її сприйняття вигляді. Навряд чи буде цікаво і запам’ятається школярам тема «Архітектура» (6 клас), якщо про неї дитина довідається з прочитаного матеріалу підручника, а самі картини будуть надрукованів підручнику або розвішані на дошці. Для ознайомлення з цією темою я використовую мультимедійні презентації та елементи відеоматеріаліз послідовності виконання практичної роботи по створення архітектурного образу. Для демонстрації репродукцій, фотографій, схем послідовності роботи можна приготувати слайди, у яких використовуються різноманітні анімаційні ефекти. Матеріал може супроводжуватися пояснювальним текстом, музикою, голосом диктора. Виділені ефекти дають уявлення про деталі і символіку. Матеріал для показу добираю з різних джерел – це готові графічні файли з Інтернету або компакт-дисків, скановані репродукції з книг чи альбомів.

Використання комп’ютерної  техніки сприяє більш вираженому індивідуальному підходу до кожного учня, особливо до того, у якого неповністю сформовані навчальні навички, тому що він тоді має змогу включитися в загальну дискусію.Завдяки використанню комп’ютерної техніки на уроках в учнів відпрацьовується логіка мислення, формується вміння самостійно виражати думки, підвищується емоційний рівень уроку, новий розвиток одержують стосунки учень - учень та  учень - вчитель. Велике значення під час підготовки таких уроків має те, що полегшується робота вчителя під час підготовки до уроку. Використання  комп’ютерних  мультимедійних програм, як елемента сучасного уроку, підвищує ефективність уроку, враховує індивідуальні особливості учнів.

Отже, постійно впроваджуючи в навчання  інноваційні технології, зробилависновок, що використання інноваційних технологій в навчально-виховному процесі сприяє урізноманітненню форм уроку і може призвести до виникнення нової форми уроку, у якому головна роль буде відведена учням. При цьому робота вчителя не знецінюється, а тільки полегшується. Під час використання на уроках інноваційних технологій учитель одержує задоволення від такого виду навчальної діяльності.               

Важливим аспектом інтелектуального розвитку учня є розвиток його образного мислення, що в процесі пізнання забезпечує виділення в об'єктах і явищах дійсності просторових властивостей і відношень (форми, величини, напряму тощо), створення на цій основі об’ємних образів та оперування ними в процесі розв'язування задач. Образне мислення є важливим компонентом будь-якої творчої діяльності, основаної на використанні рухливих, гнучких асоціацій.

Рівень розвитку образного мислення учнів має особливий вплив на ефективність засвоєння матеріалу під час його вивчення, що постійно вимагає створення образів і оперування ними. Проблема розвитку об’ємного мислення учнів потребує пошуку нових підходів до подальшого вдосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання, оскільки від якості навчання залежить не тільки результат навчання, розвитку та виховання школярів, а й загальний рівень розвитку мислення учнів. Розвиток образного мислення в процесі навчання передбачає використання спеціальних дидактичних прийомів, що створюють умови для вільного перетворення учнем чуттєвого матеріалу, його різнопланового застосування, «вичерпування» з нього різного емпіричного змісту.